Алоїз Принц - Полум’яр - Життєпис Йозефа Ґеббельса

in hive-145157 •  last month 

«Ворожі літаки не давали берлінцям ані хвилини спокою. Їм доводилось ходити в укриття; вони годинами сиділи в темних підвалах без сну, боячись, що цього разу прилетить у їхній дім. … Сотні літаків з’являлися в небі й скидали бомби на місто. … Чимало містян покинули Берлін або принаймні відправили своїх дітей подалі від столиці. Ті, хто залишився, намагалися вижити. Люди жили без опалення й електрики в будинках, які от-от могли знищити вороги. Бракувало й хліба. Постачання містян скоротилося до найнеобхіднішого. …»

Ці рядки, напевне відгукнуться киянам. Вони наче промовляють: «От подивіться, як могло б бути, і як ще може бути в майбутньому». З цих речень починається біографія Ґеббельса. Якби Алоїз Принц не був відомим біографом, його явно б запідозрили в симпатіях до Ґеббельса. Але він написав багато біографій, серед яких біографії таких постатей як Мартін Лютер Кінґ, Франц Кафка, Симона де Бовуар, Ульріка Майнгоф, Герман Гессе. Деякі з цих книг перекладені українською та видані цим же видавництвом «Темпора». Біографію Германа Гессе - рекомендую також.

Книга «Полум’яр» розкриває Ґеббельса як особистість. Йозеф через хворобу зростає кульгавим, через що має певні проблеми і комплекс: неможливість мобілізуватись до армії, відсутність інтересу серед дівчат. Ґеббельс - напевне найбільш відомий в світі нацист після Гітлера. Його ім»я - це тавро, асоціюється з пропагандою, брехнею, жорстокістю. Якщо Адольф не став відомим художником, то Йозеф в свій час не став відомим літератором. І ця книга показує його становлення як людини й професіонала в своїй справі. Він подолав відсутність інтересу в тогочасних видавців і редакторів - і став тим, хто формує інформаційну політику. Він подолав відсутність привабливості серед дівчат - і отримав їх стільки, що й сучасні пікапери позаздрили б.

«Наша перемога - такий же незворушний факт, як зірки на небосхилі» - Ґеббельс фанатично вірив в перемогу. Навіть поразка під Сталінградом лише додала йому оптимізму, адже посилився його вплив. Він вважав, що зможе вивести німецький народ з депресії та здолати духовний занепад. Тотальна війна - нова концепція Ґеббельса - «була духовна й моральна мобілізація, піднесення; спроба ввергнути цілий народ у фанатичну віру в німецьку непереможність, віру, що суперечила здоровому глузду.»

Загалом книжка читається дуже легко. Швидко можна пройти шлях від дитинства Ґеббельса, крізь його страждання й злидні, крізь боротьбу й стосунки з жінками - до найвищих політичних досягнень. «Ґеббельс неодноразово наголошував: важливо вірити; не так важливо, в що саме.» Віра, самовпевненість, висока працездатність та політичний хист - були невід’ємними супутниками впродовж життя. «Зберегти сміливість і непохитність, оком не змигнути, не піддатися жодній слабкості, не поступитися ані найменшою дрібницею - ось у чому виявляється високе мистецтво політичного управління, високе мистецтво політика».

Authors get paid when people like you upvote their post.
If you enjoyed what you read here, create your account today and start earning FREE STEEM!
Sort Order:  

Вибачте, але мені здається дивним ваше порівняння Берлину з Києвом. Зрозуміло було б порівняння Києва з Лондоном, або Берліну з мацквою ( візуалізація мрії). Мене ваше бачення навіть образило - ви прирівняли українську столицю до столиці агресора, нападика, окупанта

Так, я зрозумів вашу позицію, але тут я порівнював саме опис обстрілів - інтенсивність, атмосферу.
Так зрозуміло, що більш правильним порівнянням було б порівняти бомбардування Києва з бомбардуванням Лондона на початку Другої світової війни. У британців це не зломило дух, а навпаки укріпило.
І до речі, я планував провести таку паралель коли прочитав 2-томник Черчилля, тільки тоді не було часу рецензію написати, можливо повернусь до цієї думки

Дякую за розуміння 🤝