Тривожний день

Всім привіт! Це повна попа як говориться, самого рання почалося таке що можливо іншу людину спантеличить. У мене була поїздка до міста, але коли чекала автобуса підійшла жіночка с дитиною. Слово заслово її розповідь трохи мене спантеличела. Хоча я така людина спокійна, що не один раз мені говорили. Що хотять прибить за те що я спокійно на все реагую.

Але суть не в цьом, жіночка розповідала як вона була в окупації 9 місяців. Як поводилися агресорна страна з людьми які проживають в тому місці де зараз панують рабзія. Як гвалтували жінок, дітей говорили місцевим жителям що вони прийдуть і будуть жити в їх домівках. До ціеї жіночки не одноразово говорили яка вона типу гарна в плані секса, а не як жінка.

Її приходилося ходити в чоловічому одязі, як її згайому витягли з дому, та гвалтували декілька виродків і коли вона прийшла до дому. Близько місяця боялась комусь сказати, а потім не витримала розповіла чоловіку. А він взагалі сказав " Що сама вона пішла до них, і вона причетна до всього". Так я і не зрозуміла що сталося с тією родиною. Але всі хто дзвонять до жінки яка мені все це говорила.

Її починають розповідати о том що украхнці погані, а рабзія хороші. Що нас зомбують всіх тут, а відповідь пішла такова. Щоб більше вони не звонили та і чути нікого не хоче. Коли прийде час і рабзія покаже хто є хто тоді щоб не телефонували. Хоча розповідали які русаки хороші і всім допомагають.

Можливо більше почула але прийшла маршрутка і я поїхала до міста. Тільки приїхала як роздався перший вибух, відразу спустилась до переходу підземного. Як тут же такий взрив що волна процшлась і по підземному переходу. Таке відчуття що він піднявся та поставили обратно. Відчуття не із приємних.

Постояла ще хвилин 15 та пішла ще була тривога але небезпек не було. Коли доходили до управління відбій. Весь час я спокійною була тільки розповідь жінки у мене не виходила с голови. Крутилась весь час. Вирішила всі справи і знову почула вибух коли доходила підземного переходу. Але не було тривоги.

Добре що коли прийшла до зупинки прийшла маршрутка, і приїхала до пункту призначення і знов моя маршрутка яка їде до мойого району. То я ніде і не зупинялась практично. А ще коли ішла до дитячого управліня телефонувала мені завідувачка притрушена. І така " Чого ти мені не повідомила що летить ракети та бляшанки ".

Блять мені не має чим зайнятися як телефрнувати і говорити що іде обстріл міста де в цей час знаходжусь я. Тим паче як коли не має як телефонувати. Сеть пропала, тим паче завідувачка с дорослої бібліотеки якось до мене дозвонилась і сама повідомала щоб я була у підземному переході до відбою тривоги . Така тупость вражає тим паче під носом телефон ти що нічого не читаешь чи як. Я промовчала тому що там щось говорити смисла не має.

Тілтки одне скащала щоб вона не телефонувала, щоб мені швидко зробити всі справи поки тихо. Та виїхати з міста. Але все одно коли ххала до дому лунала тривога але не було небезпек для міста. Занесла всі документи в дитячу бібліотеку, потім в дорослу бібліотеку. Розповіла дівчатам за ситуацію з завідувачкою то дівчата були в шоці. Особливо за те що я довжна була повідомити за те що іде обстріл міста.

Після всіх справ і коли була вдома прийняла душ та пішли щ сином на прогулянку. А потім все як зазвичай. Всім тихої ночі.