Пам'ятний ранковий забіг

Привіт друзі.

Як видно із назви допису сьогодні був особливий – «пам'ятний ранковий забіг».

Особливим він був через те, що його я пробіг разом з сином🥰😍 Звісно довелося збавити темп і значно скоротити відстань, обмежившись всього одним кілометром. З іншої сторони це аж цілий перший кілометр, який пробіг мій син. Я дуже щасливий, прямо аж розпирає від гордості, що цей перший кілометр ми пробігли разом. Якщо мені вдасться привити любов до бігу синові в такому ранньому віці – це, напевно, буде найкращий результат, який могли б дати мої ранкові пробіжки. Саме цікаво, що коли я запропонував - син із великою радістю погодився, так як довго вже хотів, але в нього не було ні можливості ні супроводу, а залишившись в мене з ночівлею в нього з'явилась можливість і він нею скористався.

Цей забіг сина, черговий раз, нагадав мені, що найкращим діючим способом у намаганні привчити дитину до якихось корисних справ є власне приклад. Було особливо цікаво дивитися на очі інших бігунів. Одні були здивовані, а інші із величезним захватом дивилися на те, як я з сином о шостій ранку бігали по набережній Дніпра.

Складно сказати чи буде син продовжувати біг і на далі, вже коли буде ночувати на своїй квартирі, та впевнений, що коли він в майбутньому буде десь бігти, то в нього вже буде прекрасне внутрішнє відчуття того, що він це вже робив, він це вже міг. Це буде той ресурс, який додасть впевненості і віри в себе. Дуже радий, що ось із таким от завершенням закінчується його ночівля в мене. А ще, мене дуже радує та прохолода, яка зараз панує на вулиці. Завдяки їй, навіть спала температура в квартирі, де раніше, до цього, не було чим дихати. Можливо ще пару днів такої погоди і страшенну спеку ми будемо згадувати лише незлим тихим словом, принаймні дуже сильно цього хочеться.