Щеплення від сказу – must have ! І взагалі must have 😉

Сьогодні одна з найважливіших запланованих справ на липень - щеплення від сказу. Тим більше, що по спостереженням за місцевими пабліками, проблема шириться. Собакси нібито і по селищу не бігають, але ми їздимо до лісу. Ну і знов такі - чужі кішки, миші, щури, білки, їжаки. Все це просто неможливо контролювати.

Цього року я вперше скористалася щепленням від сказу як муніципальною послугою. Раніше робила своїм коштом. Але зараз кожна копійчина на суворому обліку. Тож коли побачила оголошення, одразу записала своїх. А оскільки їх багато, то до нас приїхали, не треба було собакс кудись везти.

Ще й з погодою нам прям пощастило, бо робити будь-які щеплення в спеку - не найкращий варіант. Тож цього року всі щеплення закриті - і сказ і комплекс.

Поки чекали на ветів, поговорила з сусідом, він теж робив щеплення свому собаці. А у тебе, кажу, щеплення є? Ага, каже, все, що мали зробити в дитинстві - зроблено. Ось так. Люди щиро вважають, що якщо робили щеплення в дитинстві, то цього достатньо. Але ніт. Ревакцинація обовʼязкова, просто в дорослому віці кожен відповідає за це сам. Не хочеш - твоя проблема. Тільки слід памʼятати, що дитячі хвороби для дорослих набагато небезпечніші і навіть смертельні. Це я перевірила на власній шкірі, ледве виживши і поховавши двох колег, що померли від банального дитячого кіру.

І ніт, коли дорослим пропонують вакцинацію, це не тому, що МОЗ закупив вакцини і треба «відбити бабло». І це ми пройшли до війни лише вітрянку і кір. А от коли на горизонті замаячить дифтерія, то взагалі ховайся. Covid відпочиває. Тож раджу вакцинуватися, бо померти в ХХІ столітті від дитячої хвороби за наявності вакцин - це правда тупо. Ну а у мене в комплекті ще завжди правець і гепатит, бо я, по-перше, зараз в селі, а, по-друге, часто маю справу з вороновими.

А це я пофоткала квіточки біля паркану, поки чекала на лікарів. В голові - набат. Бо вночі накрив мігрень і навіть укол обезголу не зняв його повністю. Та ще і якись занахабний шахед шваркався по селу, а Пор-Тос намагався його проженути. І все це о 4 ранку. Я з квадратною головою змушена була топати і загоняти додому цього не в тему старанного собаксу. Тож почуваюся не дуже.

Але нашу жінку ніщо не зупинить. Ще метнулися з подругою до Бородянки забрати шматок полікарбонату їй для ремонту. Думали, що скрутимо і запхнемо до салону. Але вже коли приїхали, то побачили, що воно не гнеться. Фігня. Скотч, пару повідків і швидкість 40км/ч городами. Привезли)

Ще і на небо намилувалися. Воно сьогодні якесь таке чисте-чисте