Пам’ятаєте, я нещодавно публікував фотографії квітучого кактуса Parodia ottonis? Великі жовті квіти. Ще ці квіти активно запилювалися бджолами. Не пам’ятаєте, і це нормально.

https://cdn.steemitimages.com/DQmeuwYZuB17nXhL28iZxVPFcCMpPBsSEdq9SAzJhZ4AjBY/20250509_105148.jpg Зазвичай я поливаю їх наприкінці дня, один-два рази на тиждень, і не дуже вдивляюся в деталі, що там із ними відбувається. Так, я бачив невеликі зав’язі на місці квітів. І знав, що там дозрівають насіння. Сьогодні я звернув увагу, що ці зав’язі стали червонуватого кольору і деякі з них відкрилися поздовжнім отвором, а з отвору видно світлу м’якоть, з дрібним чорним насінням. ![20250627_161011.jpg](https://cdn.steemitimages.com/DQmaQhz6gCHWgu1XNb7VcATTioE2hpaVumURLWRUKWwWaxQ/20250627_161011.jpg) ![20250627_161050.jpg](https://cdn.steemitimages.com/DQmXfgt9WpmVf2N3bZmK9yvhxCGew8AXUMQresPgrCtDMYt/20250627_161050.jpg) ![20250627_161204.jpg](https://cdn.steemitimages.com/DQmY82NDaPeeCE7BgrSwzFhkErmdt84UnDXnSzCfhYPz2AY/20250627_161204.jpg) Це свідчить про те, що насіння дозріли й готові до подальшого свого шляху. Зазвичай у природі вони підсихають, а точніше повністю висихають, і потім покидають свою материнську рослину. Найчастіше ці зав’язі з насінням збиває вітер, дикі тварини, птахи - таким чином вони поширюються в природі - в лісі, пустелі чи де там вони ростуть у Південній Америці. Але в мене у дворі немає ні сильного вітру, ні диких тварин, окрім їжаків і безпритульних котів, яким кактуси не дуже цікаві. А у місцевих птахів і так повно джерел їжі.

![VID_20250627_183846_097.jpg](https://cdn.steemitimages.com/DQmfLmAawUYkJdG6S7xkzPiP569cDb4cxLpEE7GborQewWZ/VID_20250627_183846_097.jpg)

![20250626_211510.jpg](https://cdn.steemitimages.com/DQmS6gUc1pHoZetzDVRpbSDqugmY5CYC2GQBJpxjCb5hWEf/20250626_211510.jpg)

З насінням мені нічого робити, тому я просто викину його десь, де воно зможе прорости, якщо пощастить. До речі, про їжаків. Світлина - це стоп-кадр із відео, яке я зняв учора коли після роботи ми з дружиною вирішили зробити шашлик із шматочків курятини. Уже було темно. І поки ми займалися цією важливою справою, в саду де зібралася купа опалого лимонного листя ми почули шурхіт. Ще здалеку моя дружина побачила їжака. А я ніяк не міг його розгледіти, бо приглядав за м’ясом і мої очі ніяк не могли звикнути до темряви через постійний погляд на гаряче червоне вугілля. Не те щоб я був зобов’язаний постійно на нього дивитися, просто я «завис» у моменті, можливо ви знайомі з цим станом коли думки зупиняються і ти просто дивишся в одну точку. Але відеозйомка з увімкненим спалахом на телефоні вирішила проблему мого «нічного» зору. ![20250626_211510(1).jpg](https://cdn.steemitimages.com/DQmPVToLdDGc4yZadpNBHms8KNJ8X3v1HZ2batbWJeb66Wi/20250626_211510(1).jpg) Якби замість їжака там гуляла курка, ми би продовжили смажити шашлик до ранку.

https://youtube.com/shorts/8m8gzfvivHM